«Мій син\донька поводять себе вдома, наче справжні чортенята». Знайома ситуація? Найчастіший запит до наших педагогів звучить наступним чином: «Чому в садочку дитина золота, а вдома – наче підмінили?». Давайте розбиратися. Досить добре цю тему описав у Джон Боулбі у своїй книзі «Створення і руйнування емоційних зв’язків».

Якщо коротко: така різниця в поведінці є нормальною, це наслідок особливих емоційних зв’язків між батьками та дітьми. Сучасні психологи вважають, що «погана поведінка» дитини при мамі свідчить про те, що дитина дуже довіряє їй і дозволяє собі бути такою, якою вона є насправді. Чим більша любов і довіра, тим нестерпніша поведінка. І, навпаки, якщо дитина при мамі поводить себе «прекрасно», ходить по струнці, боїться зайвий раз побігати чи пострибати, а при зміні оточення починає проявляти ненайкращі свої риси, це свідчить про занадто сильну суворість зі сторони мами і відсутність близькості з дитиною.

В сприйнятті такої ситуації важливу роль відіграє вплив родичів та всіх «співчуваючих», які постійно розказують мамі про те, що поведінка дитини нестерпна, бо «ти його балуєш, неправильно виховуєш, погано розумієш» і т. д. Зрозуміло, що з часом у мами може сформуватися комплекс «поганої», який буде підігрівати її реакції на поведінку дитини. А якщо ви починаєте спілкуватися з дитиною наказами чи криками, то і реакцію отримаєте відповідну. Тому опирайтеся лише на свої спостереження і відчуття. Ви дуже хороша мама, і ви повинні бути в цьому впевнені.

Зрозуміло, що думка про те, що дитина вас тероризує через велику любов, виглядає трохи дико і мало втішає. І переконувати родичів в цьому – справа невдячна. Саме тому я пропоную подумати про те, як все ж таки вам полегшити ситуацію.

Проаналізуйте, чому дитина поводить себе інакше, коли вдома бабуся, няня чи тато. Що вони роблять/не роблять такого, що й ви. Можливо, бабуся відкидає всі свої справи і займається тільки дитиною, її іграми та бажаннями, няня це робить тому, що це її робота, а тато – тому, що ви попросили. Дітям подобається, коли увага дорослого належить тільки їм. Вони можуть вимагати такої ж 100% віддачі і від вас. Ви теж можете приділяти багато уваги дитині. Як це зробити – я описувала в одній з попередніх статей. Перетворіть дитину в свого помічника, привчайте змалечку до тимчасових і коротких перерв без мами. Обов’язково знаходьте протягом дня час на те, щоб побути тільки з дитиною і компенсувати таким чином свою періодичну зайнятість.

Встановіть правила. Є речі, які робити категорично заборонено. При можливості обговоріть їх з дитиною. Якщо вона занадто маленька, просто простежте за їх дотриманням. Ні за яких умов дитина не повинна вас бити, кусати чи кидати у вас речами. Так, вона проявляє свою злість, і це нормально, але ваша задача навчити її робити це так, щоб не нашкодити іншим людям.

Практика показує, що якщо «насувається буря», ми починаємо метатися і хаотично намагатися вирівняти ситуацію. Спробуйте відступити. Скажіть дитині, що ви бачите, що вона засмутилася, тому ви просите її заспокоїтись і пояснити ситуацію, тільки тоді ви зможете їй допомогти. Зазвичай, такі бурі не несуть якось проблеми, а є просто викидом енергії чи проявом образи.

Для дитини ви – джерело енергії. Коли їй весело, вона бігає, розкидує речі і намагається залучити вас до своєї гри, щоб підзарядитись. Дитина щиро не розуміє, чому вас дратує бардак, чому ви намагаєтесь її заспокоїти. «Підключіться до каналу дитини», дайте їй можливість трошки побалуватися. Дозвольте і собі трохи пострибати і потанцювати. Але привчіть дитину змалечку, що після цього потрібно прибирати. Спочатку разом, а потім вона зможе це робити самостійно. Коли прибирання увійде в звичку, такі хвилини безумств не будуть забирати багато вашої енергії і стануть звичним спільним веселим ритуалом, а не «божевіллям».

І пам’ятайте, ми любимо наших дітей просто так, а не за хорошу поведінку чи акуратність!