Майже в кожній моїй групі з раннього розвитку є дитина, яка б’ється, кусається чи забирає іграшки. Я спостерігаю за тим, як мами намагаються вирішити цю проблему та заспокоїти дитину, Бачу, як їм стає незручно за поведінку свого малюка.

На заняттях я одразу даю рекомендації, і ми разом відпрацьовуємо нові моделі поведінки. А як же поза заняттями?

Давайте обговоримо, що ж таке дитяча агресія.

Почнемо з того, що агресія – це поведінкова реакція на почуття або фізіологічний дискомфорт. Одразу зазначу, що проявляти такий тип поведінки – нормально, дорослі ж мають право сердитись, нервуватись чи психувати. Але ми часто забуваємо, що дитина теж має таке право на подібні прояви, і очікуємо від неї спокійних беземоціних реакцій. Проте, задача дорослого –
простежити за тим, щоб дитина проявляла всі свої почуття, але робила це правильно. Щоб агресія не ставала способом вирішення всіх питань та конфліктів.

Як і кожну поведінкову реакцію, агресію можна «причесати» і направити в конструктивне русло.
Але спочатку потрібно розібратись в причинах такої поведінки.

Якщо це одноразове явище, то причина може бути досить банальна: дитина голодна, стомлена або хоче іграшку, яку побачила у іншої дитини. Тому вирішення такої ситуації просте: нагодувати, покласти спати, спробувати домовитись про те, що іграшка чужа або просто забрати дитину і відволікти.

Якщо ж негативна ситуація повторюється раз за разом і набуває постійного характеру, то можна говорити про те, що фізіологічний дискомфорт тут відсутній. Причини в іншому.

  1. Подивіться на свою поведінку та поведінку значимих людей в житті дитини вдома чи на вулиці. Діти вчаться в нас. І часто поведінкові патерни вони теж зчитують з дорослих. Тому використовуємо мій улюблений спосіб! Беремо олівець і папір і записуємо всі свої реакції протягом кількох днів. Якщо ви часто нервові, спілкуєтесь і сваритесь на підвищених тонах, якщо ви маєте за звичку шльопнути дитину по попі чи насварити її, то будьте готові до того, що така ж поведінка проявиться у дитини. В такому випадку, в першу чергу змінюються дорослі. Паралельно з цим дорослі навчають дітей нових стратегій взаємодії. Домовлятись – замість битися, говорити спокійно – замість кричати. Як тільки ви зміните свою поведінку, то за досить короткий проміжок часу діти теж почнуть мінятися.
  2. Дитина привертає до себе увагу. Простежте, коли дитина проявляє агресію. Можливо в цей час ви зайняті своїми справами чи розмовляєте по телефону. Зрозуміло, що у вас повинен бути свій простір і свої справи і така поведінка дитини це звичайна маніпуляція, тому підтримувати її не варто. Якщо ви знаєте свої плани, то можна діяти наступним чином. Перед тим, я зайнятися справами приділіть своєму малюку максимум часу, хоча б пів години повинні належати тільки йому. Після того, придумайте йому заняття, яке малюк може осилити самостійно. Можна запланувати свої справи на час, коли дитина спить або гуляє з бабусею чи татом. Привчати до ситуації, коли ви можете бути зайняті потрібно поступово і з досить раннього віку, тоді дитина буде розуміти, що мама поговорить по телефону, але пізніше увага повернеться. Починати краще з кількох хвилин.
  3. Якщо дитина б’є та кусає вас чи себе під час того, як у неї істерика на тему «я хочу», то це просто підсилює агресивну поведінку, оскільки просто плач і крики не призводять до потрібного результату. Спробуйте відволікти дитину або перевести все в жарт. Якщо ви впевнені, що така поведінка не принесе дитині фізичної шкоди, то просто залишаєте все як є, і малюк заспокоїться. Ваша задача – проговорити з ним і пояснити наслідки, навчити його корисним стратегіям взаємодії. Якщо ви помічаєте, що агресія вже переходить край, і дитина може зашкодити собі чи вам, можна обійняти дитину досить сильно і пересидіти цей кризовий стан. Після чого обов’язково поговорити з малюком про ситуацію.
  4. Якщо ж ви виключили всі причини агресивної поведінки і помічаєте, що нічого зробити з цим ви не можете, напади часті і не залежать від ситуацій, то очевидно потрібна допомога вузьких спеціалістів таких як, наприклад, невропатолог.